Джаз... із бандурою

Культура і життя
15/11/2014

Несподіваний ефект від звучання бандури та органа у джазовій музиці й інші сміливі експерименти високо оцінили відвідувачі концерту «Джазові теми з імпровізацією» талановитого композитора, піаністки та педагога Неоніли Лагодюк.

Шанувальників усього свіжого, незаяложеного вона вкотре подивувала на традиційному авторському концерті «Джазові теми з імпровізацією» у Колонному залі імені Миколи Лисенка.
Авторка й виконавиця виступила зі своїми фортепіанними творами соло й у дуеті з колегою Любов'ю Давидович. На сцену виходили також різноманітні ансамблі, у складі яких - заслужені артисти України та лауреати всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Пані Неоніла не боїться експе-риментувати, виконуючи джаз різними інструментальними складами - з акустичною гітарою (Андрій Остапенко), тромбоном (Олександр Слівінський), органом (Тетяна Жук-Сєдова), бандурою (Ірина Шульга). Разом із ними виступили також Марина Кучма (скрипка), Роман Ляшов (контрабас), Олександр Береговський (ударні). У кожному концерті Неоніли Лагодюк бере участь Київський квартет саксофоністів (керівник - Юрій Василевич), для якого композиторка спеціально пише нові твори.

Ведучий концерту Петро Полтарєв, директор єдиної в Україні Школи джазового та естрадного мистецтва, не лише представляв виступаючих і розповідав слухачам про творчі досягнення пані Неоніли, але й ділився власними враженнями від почутого.
Тон усьому концерту задали п'єси для фортепіано, виконані авторкою. У «Звуках біг-бенду-2» піаністка зуміла досягти ефекту виступу цілого ансамблю, а її «Різдвяна мелодія» зачарувала передзвоном чи то крижинок, чи то дзвіночків. Після твору «Ланселот і Гвіневра» ведучий сказав: «Коли я слухаю цю п'єсу, то уявляю, що це - саундтрек якогось фільму».

Загалом спектр представленої музики був різноманітним: від трьох п'єс для чотирьох саксофонів до джазової інтерпретації української народної пісні «Ой під вишнею» та п'єси «Граємо і танцюємо», присвяченої 150-річчю Національної філармонії України. В останніх двох опусах досить гармонійним виявилося незвичне поєднання тембрів рояля, бандури, скрипки, контрабаса, тромбо¬на, ударних, а в «Граємо і танцюємо» - ще й органа!

«Уся музика кінця XX - початку XXI століть - це world music, світова музика, де саме джаз є дуже вагомим, - ділився своїми думками після концерту Петро Полтарєв. - Молоді музиканти, які не знають джазової музики й спираються, приміром, лише на академічні або народні форми музикування, - вже автоматично обмежені. А сьогодні, коли традиції всіх країн світу синтезуються, цього замало».

Насамкінець Петро Полтарєв звернув увагу на те, що концерти Неоніли Лагодюк відбуваються саме в Колонному залі філармонії. Це престижно і є свідченням того, що наша держава почала розуміти: така музика гідна рівня найкращих академічних виконавців і концертних майданчиків, вона важлива і потрібна сучасному слухачеві. Повний зал шанувальників та їхні тривалі оплески - підтвердження цих слів.

Світлана Соколова